Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції можливе лише на основі всезростаючої культури землеробства. Підвищення родючості ґрунтів є необхідною умовою для запровадження передових агротехнологій та раціонального використання місцевих ґрунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін;

– з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва ні добрива та зрошення, ні пестициди не дають можливості повністю позбавитись від бур’янів, шкідників та хвороб. Більше того, чим краще удобрюються, зрошуються земельні угіддя, тим сприятливіші умови створюються для розвитку бур’янів та хвороб;

– зниження врожаю багатьох сільськогосподарських культур за відсутністю сівозмін є наслідком однобічного використання поживних речовин ґрунту, накопичення в ньому шкідників і збудників хвороб, а також різних токсичних речовин – продуктів життєдіяльності рослин і ґрунтових мікроорганізмів.

Вищенаведене ще раз переконливо підтверджує тезу, щонауково-обгрунтована сівозміна є основою землеробства, запорукою його стабільності, оскільки істотно впливає на водний, поживний, біологічний режими ґрунту, швидкість детоксикації шкідливих речовин, які надходять в ґрунт в процесі сільськогосподарського виробництва.

Результати наукових досліджень зарубіжних та вітчизняних вчених говорять про те, що за умов повного освоєння зональних науково обґрунтованих сівозмін у комплексі з іншими технологічними заходами можна підвищити продуктивність земель на 40 – 50 відсотків, забезпечивши при цьому відтворення родючості ґрунтів і збереженість навколишнього середовища.

Основні напрямки дій, що дають можливість сільськогосподарським товаровиробникам забезпечувати прибутковість сільськогосподарського виробництва:

– економічно обґрунтоване розширення асортименту сільськогосподарської продукції, удосконалення структури посівних площ;

– упровадження сучасних технологій, систем сівозмін та нових сортів сільськогосподарських культур;

– налагодження нових каналів збуту продукції.