У своєму посланні до народу Президент України В.Ф.Янукович проголосив в Україні 2013 рік «Роком фізичного здоров я та екології».
Однією з ключових складових охорони довкілля в Україні є забезпечення збереження та невиснажливого використання земель.
Ураховуючи, що кількість землевласників та землекористувачів в Україні складає біля 25 мільйонів, надзвичайно важливим є проведення інформаційної роботи з питань охорони земель серед населення.
17 червня 1994 року в м. Париж була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням, яка набрала чинності 26 грудня 1996 року. У рамках Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням, Стороною якою є Україна», опустелювання розглядається як деградація земель під впливом будь-яких природних та антропогенних чинників. Цей день, 17 червня, відзначається людством як Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами.
19 липня 2006 року постановою Кабінету Міністрів України № 998 затверджено Порядок збирання, використання, поширення інформації про опустелювання та деградацію земель. Відповідно до цієї Постанови Мінприроди на основі аналізу та узагальнення наявної інформації з відповідних питань забезпечило підготовку Розширеного п’ятирічного звіту про опустелювання та деградацію земель.
Проаналізувавши дані цього звіту, можливо зробити наступні висновки про землі країни:
Земельний фонд України складає 60354,8 тис.га, з них станом на 01.01.2012 питома вага сільськогосподарських угідь становила 68,9%.
За п’ять останніх років, починаючи з 1січня 2008 року, структура земельного фонду України дещо змінилася. Площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 92,4 тис.га. Площа ріллі збільшилась на 64,8 тис.га, лісів та інших лісовкритих територій – на 55 тис.га, забудованих земель – на 46,6 тис.га.
Площа земель державного сектору (державна власність) зменшилась протягом останніх п’яти років на 0,7%. Площа земель приватної власності збільшилась з 51% до 51,7%.
До основних угідь, від стану яких значною мірою залежить екологічна ситуація у будь-якому регіоні, відносяться землі сільськогосподарського призначення. Найвищі показники сільськогосподарської освоєнності території (більше 60%) мають центральні і південні регіони. Найменша сільськогосподарська освоєнність характерна для областей заходу і півночі України.
Ступінь розораності земель значною мірою характеризує їх екологічну стійкість. Найбільший фонд орних земель мають області в зоні Лісостепу та Степу, де розораність сільгоспугідь значно перевищує екологічні допустимі рівні, досягаючи 80% і більше. Найменшою розораністю сільгоспугідь характеризуються області зони Полісся.
З часу незалежності України площа природно-заповідного фонду в Україні збільшилася більш ніж у 2 рази. Нині до нього входить 7830 територій та об’єктів загальною площею 3,57 млн.га та 1 морський заказник площею 402,5 тис.га, що займає 5,9% території країни.
Проте в Україні спостерігається значне відставання у розвитку системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду порівняно з країнами Європи, де показник заповідності складає 15 відсотків.
За даними агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення, середньозважений вміст гумусу в ґрунтах України складав 3,15 відсотка. Площа ґрунтів з високим та дуже високим вмістом гумусу склала 23% від обстеженої.
Стан родючості ґрунтів значною мірою залежить від обсягів застосування мінеральних і органічних добрив. Згідно зі статистичними даними внесення органічних добрів скоротилося з 11,91 млн.т у 2007 році до 9,85 млн. тонн у 2011 році, тобто на 2 млн.т. У 2011 році в Україні під посіви сільськогосподарських культур внесено органічних добрив лише 0,5т/га посівної площі, що дуже ускладнює проблему підтримання гумусового режиму ґрунтів.
За матеріалами державного обліку лісів станом на 01.01.2011 загальна площа лісових ділянок, що належать до лісового фонду України, складала 10378,7 тис.га. Лісистість території України становила 15,9 відсотків і збільшилась порівняно з 2002 роком на 0,2%.
За період з 2002 по 2011 рр. загальна площа лісового фонду у віданні Держлісагентства збільшилась на 353,2 тис.га, а середній запас деревостанів на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель зріс з 229 до 240 куб.м.
Незважаючи на поступове розширення площі лісових земель, фактична лісистість країни є недостатньою. Досягнення оптимального показника лісистості України, який згідно з Державною цільовою програмою «Ліси України» на 2010 – 2015 роки визначено на рівні 20%, потребуватиме збільшення обсягів щорічних робіт з лісорозведення та лісовідновлення.
В Україні налічується 63119 річок, у тому числі: великих – 9, середніх – 81 і малих 63029. Загальна довжина річок становить 206,4 тис.км.
З метою забезпечення населення та галузей економіки необхідно. Кількістю води в Україні збудовано 1122 водосховищ та близько 40 тис. ставків, 7 великих каналів.
Аналіз тенденції використання свіжої води протягом 2007 – 2011 рр. свідчить про збільшення її використання на виробничі потреби і зменшення – на побутово-питні потреби та сільське господарство.
Щорічна потреба населення та галузей економіки у водних ресурсах складає близько 15 млрд куб.м. Основними водокористувачами є промисловість – 36%, сільське господарство – 41%, комунальне господарство – 23%.
Клімат України відзначається великою різноманітністю завдяки значній протяжності її території – від надмірного зволоження на заході та північному заході до посушливого на сході та південному сході і субтропічного на Південному березі Криму.
За період 2007 – 2011 рр. середні річні температури повітря в Україні перевищували кліматичну норму. Для більшості регіонів України 2007 та 2010 рр. (крім західних областей) були найтеплішими за всю історію регулярних метеорологічних спостережень (80 – 150 років).
Складність фізико-географічних умов зумовлюють часту повторюваність різних атмосферних стихійних явищ, які в окремих випадках мають катастрофічний характер і завдають значної шкоди сільському господарству та економіці країни в цілому.
За багаторічними даними, в Україні спостерігається дуже широкий спектр стихійних метеорологічних явищ, серед яких найчастіше спостерігаються дуже сильні дощі та сильні зливи, снігопади та сніг з дощем, на які припадає майже 50% зафіксованих явищ; сильний вітер, шквали та смерчі, а також ожеледо-паморозеві явища, хуртовини, заморозки, град, тумани.
Наявна інформація з якісного обліку земельних угідь свідчить, що ситуація з використанням земель в Україні на сьогодні близька до критичної. Основними видами деградації земель та ґрунтів є щорічне зростання площ еродованої ріллі, агрохімічне виснаження сільськогосподарських угідь, забруднення земель і ґрунтів та ендогенні та екзогенні геологічні процеси (зсуви, підтоплення,карстовий процес, землетруси).
Проблемою охорони земель є тенденція до зменшення і без того недостатніх обсягів відповідних робіт, зокрема щодо консервації ріллі шляхом залуження, рекультивації порушених земель та будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд.
Загалом в Україні деградовані та малопродуктивні ґрунти займають п’яту частину ріллі (6,5 млн.га), а незадовільний екологічний стан земель є однією з головних причин погіршення стану довкілля
Згідно із Законом України «Про охорону земель» однією з ключових складових систем заходів у галузі охорони земель є формування екомережі. Нині затверджено 14 обласних програм формування регіональної екомережі.
Які ж основні напрямки покращення ситуації ?
21 грудня 2010р Верховна рада України прийняла Закон України № 2818-YI «Про Основні засади державної екологічної політики України на період до 2020 року», яким у тому числі передбачені питання боротьбі з деградацією земель та досягнення цілей екологічно збалансованого землекористування.
На виконання цього Закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 577-р було затверджено Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України на 2011-2015 роки.
Вказаним планом передбачено розроблення Мінприроди, Мінагрополітики, Держземагентством та іншими центральними органами виконавчої влади Концепції Державної цільової програми щодо боротьби з опустелюванням та деградацією земель, а також відповідні програми.
Серед практичних завдань у галузі охорони земель, регламентованих Національним планом дій є:
-запровадження заходів з консервації деградованих земель, малопродуктивних та техногенно забруднених земель, рекультивація порушених земель;
-виконання робіт з реабілітації територій, забруднених внаслідок військової діяльності;
-удосконалення методів управління агроландшафтами;
-зниження рівня забруднення і засмічення ґрунтів шляхом стимулювання землевласників та землекористувачів до провадження екологічно збалансованої діяльності.
Згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр» Мінагрополітики, Держземагентством та іншими уповноваженими органами має бути розроблено проект Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року.
Закон України «Про охорону земель» регламентує необхідність прийняття Загальнодержавної програми використання та охорони земель, проект якої тривалий час опрацьовувався, але так і не був затверджений Верховною Радою України.
Реалізація вищенаведених завдань та заходів поряд з розбудовою екомережі та розвитком природно-заповідної справи, виконання належним чином існуючих галузевих державних цільових програм у галузі водного та лісового господарства, розвитку села тощо мають стати основними напрямами діяльності щодо покращення ситуації у сфері охорони довкілля, невиснажливого використання і охорони земель та інших природних ресурсів.

Начальник Управління Держземагентства у Криворізькому районі Чувпило В.В.

З січня поточного року оформлення, зокрема, земельних відносин зазнало чималих змін. Як власне, відзначимо, і уся сфера державної реєстрації речових прав. Тож і не дивно, що спілкування наших читачів на прямій лінії з начальником Управління Держземагентства у Криворізькому районі Сергієм Ніколаєвим велося переважно на цю тему. Велося, слід зазначити, досить плідно.

– Добрий день. Микола С. з Тернів турбує.
– Слухаємо вас.
– В мене є ділянка земельна. Там будую собі будиночок. Як закінчу потрібно буде оформити право на нерухомість?
– Звичайно.
– Мені до вас звертатися?
– Ні, що стосується таких об’єктів як будинки чи квартири, то це не справа нашого відомства.
– Але ж будинок на окремій земельній ділянці, на яку я вже оформив право власності.
– І все ж таки вам потрібно звертатися не до нас. У вашому випадку мова йде про «первинну» реєстрацію речових прав на нерухоме майно у вигляді житлового будинку. Воно реєструється органом державної реєстрації прав. З 1 січня 2013 року в місті таким органом є реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції. Вона здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке розташоване не лише в межах міста Кривого Рогу, але й на території Криворізького району. Ця служба у випадку, подібному вашому, й видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
– Доведеться багато чекати на отримання документу?
– Строки реєстрації не перевищуватимуть чотирнадцяти робочих днів з моменту подання відповідної заяви. Хочу зазначити, через «первинну» реєстрацію проходять і такі об’єкти як квартири у новобудовах або новосформовані земельні ділянки.
– Дякую.
– Валентина П. з Центрально-Міського району. Нотаріус відкрив спадщину, яка складається із будинку і земельної ділянки. Тобто я маю намір за спадком оформити всі права на це майно. Знайомі казали, що потрібно буде звертатися до управління юстиції, нотаріуса не достатньо.
– Вас дещо невірно інформували. У вашому випадку йдеться про, так звану, «вторинну» державну реєстрацію. І це буде здійснюватися саме нотаріусом, який реєструватиме перехід права власності на нерухоме майно, або, як я вже згадував, проводитиме «вторинну» державну реєстрацію нерухомості.
Таким чином, при посвідченні договорів купівлі-продажу, міни, дарування нерухомого майна та земельних ділянок, набуття права власності на успадковану нерухомість тощо нотаріус здійснюватиме одночасно процедуру державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
– Навіщо мені цей реєстр, достатньо аби, здається, був якийсь офіційний документ…
– Державна реєстрація прав зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать. Відтак, створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. Лише зареєстровані права мають юридичну силу перед іншими особами, а зареєструвати за собою права на нерухомість може лише особа, якій вони належать згідно з дійсними документами, які відповідають вимогам законодавства.